або чорного кольору, у якій окремі кокони сот нерозрізнені. У процесі переробки більша частина розчинних речовин переходить у воду.

 Мерва буває двох видів — пасічна й заводська. У першій, як правило, міститься більше воску (30-50 %), у заводській — набагато менше (близько 25 %). Пасічна мерва є воскосировиною для воскобійних заводів, а заводська — для воскоекстракційних.

 Якщо мерва отримана з воскопреса, то у відходах міститься до 80 % води. Мокра мерва, особливо отримана після перетоплювання суші, ураженої міллю, швидко псується та пліснявіє, і кількість воску, що міститься в ній, істотно знижується.

 Отриману мерву необхідно відразу ж розкласти тонким шаром у добре провітрюваному й захищеному від опадів місці для просушування. Якщо мерви отримано небагато, то її розкладають на пригріві й кілька разів перемішують.

 Суху мерву обов'язково запаковують у тару, інакше її може заразити воскова міль.

 Якісна мерва підходить для обміну на вощину.