Пасічник очищає підходи до пасіки від снігу і особливо прилітні дошки, стежить, щоб льотки не закривалися снігом і льодом.
Нерідко взимку трапляються великі снігопади. Тому в тих місцях, де пасіка може заноситися снігом, слід біля кожного вулика поставити високу жердину, яка буде служити орієнтиром, якщо вулик опиниться під снігом. Наприкінці зими слід вжити заходів щодо прискорення танення снігу на пасіці (посипати сніг золою, вугільним пилом і т. д.). Це дає можливість на 10-15 днів раніше звільнити пасіку від снігу, просушити землю і підготувати територію для першого обльоту бджіл.
Турботи бджоляра протягом року розподіляються вкрай нерівномірно, взимку бджоли майже не потребують догляду, а навесні, влітку і восени кожна сім’я бджіл вимагає особливої уваги.
Тому зимові роботи повинні бути підпорядковані головному завданню якомога краще підготуватися до літнього сезону, щоб звільнити більше часу на безпосередній догляд за бджолами:
- Пасічники роблять ревізію медових, маломедних рамок з метою визначення перехідних запасів меду на весну та відбирають медові рамки для підставляння їх у вулики навесні.
- В зимовий час проводять заготівлю нових рамок та вибраковують старі та поламані.
- Закуповують чи самостійно роблять рамки на наступний сезон враховуючи плани по розвитку пасіки.
- Ремонтують вулики, фарбують зовнішні сторони, випалюють чи вичищають внутрішні.
- Проводять технічне обслуговування медогонок та іншого механічного інвентарю.
- Закуповують тару під майбутній врожай.
- В зимовий час попередньо домовляються про наступну закупку чи продаж маток, бджолопакетів чи пасічницького інструменту.
- Планують місця та території для розміщення точків та пасік. Оцінюють можливість розширення медоносної бази та закуповують насіння для висіву медоносів.
- Ремонтують приміщення для відкачки меду, зберігання інвентарю, майстерні.
- Отримують знання читаючи відповідну літературу, відвідують виставки, форуми, обмінюються досвідом із колегами.
А в цей час взимку бджоли не впадають в сплячку, а продовжують харчуватися, рухатися, реагують на фактори зовнішнього середовища і виробляють необхідний для життя мінімум тепла.
Багато тисяч бджіл, збиваючись в щільний клуб, зберігають тепло навіть у люті морози. Час формування клубу залежить від сили сім’ї. У сильних сім’ях це відбувається при зниженні зовнішньої температури до 7°С, в середніх до 10, а в слабких до 13.
Зниження температури починають відчувати бджоли на крайніх вуличках, тоді вони спрямовуються у напрямку тепла на сусідні вулички. У кожній вуличці найхолодніше знизу і по краях. Тому з периферії бджоли переходять в центр.
Спершу ночами утворюється пухкий і нестійкий клуб, розпадається вдень при підвищенні температури повітря. Постійний клуб виникає при стійкому похолоданні.
Бджолиний клуб завжди розташовується так, що верхнім краєм захоплює стільники з медом. Формування його залежить від теплового центру сім’ї, тобто вулички з маткою, де підтримується найбільш висока температура. Цей центр і притягує бджіл, що знаходяться на периферії кожного стільника.
Від бджіл у центрі клубу виходить тепло, що утворюється за рахунок поїдання меду і виділяється при механічних рухах. В результаті зігрівальних рухів багатьох тисяч бджіл у вулику зимою чути своєрідний шум. Самоущільнення клубу при низьких температурах дозволяє переносити значні холоди без великої витрати корму. У середині клубу бджоли можуть підтримувати температуру 28-32°С, в той час як на периферії вона складає всього 6-7°С.
Усередині зимового клубу концентрація вуглекислого газу сягає 34%, а кисню близько 18%. Висока концентрація вуглекислого газу уповільнює процеси обміну речовин, внаслідок чого зменшуються витрати енергії, споживання корму, попереджається переповнення задньої кишки.
Періодично бджіл необхідно прослуховувати апіскопом при цьому не турбувати бджіл різкими стуками, поштовхами.
ЧИТАТИ: 4 СЕЗОНИ
