Сайт про бджіл і бджільництво

Віск

 Віск бджолиний — продукт виділення воскових залоз бджіл.

 Пасічник повинен знати, що 80 % отриманого від бджіл воску іде на збільшення стільникового господарства пасіки. Бджоли починають виділяти віск з 12-18 - денного віку. У цей віковий період у них найактивніше працюють восковидільні залози. Навесні й улітку восковидільні здатності бджіл проявляються сильніше, восени ж (навіть у молодих особин) вони згасають.

 Найінтенсивніше виділення воску відбувається в сім'ях із молодими матками й великою кількістю різновікових бджіл у період вирощування розплоду при доброму взятку. Бджолина сім'я вагою в 1 кг. за вегетаційний період медоносної рослинності виділяє 0,3-0,5 кг воску.

 

 

 Суш є основною сировиною, з якої одержують віск. У світлій бурштиновій суші міститься 85-90 % воску, у ясно-коричневій з прозорими денцями сотах — до 70 %, у суші темнішого кольору — до 50 %.

 Щойно відбудовані бджолами стільники майже повністю складаються з чистого воску. Однак отриманий віск важитиме на 2 — З % менше, ніж перероблені стільники. Щойно відбудовані стільники ніколи не містять більше ніж 97-98 % воску.

 Старі стільники темніють, загальна кількість воску у них знижується до 65 % і нижче. Чим темніша суш, тим менша її воскуватість.

 За кольором і якістю віск буває різним. Це залежить від сировини, з якого він добувається, способів переробки, устаткування тощо.

 Залежно від способу переробки віск ділиться на 4 групи:

1. Пасічний віск, що його витоплюють на воскотопках або віджимають на пресах безпосередньо на пасіках. Такий віск відносять до розряду найбільш високоякісних.

2. Пресовий віск, що його отримують за допомогою гвинтових або гідравлічних пресів на воскобійних заводах і добувають з різної воскової сировини. Якість цього воску залежить від сорту сировини, що переробляється, устаткування заводу й способу переробки.

3. Екстракційний віск, що його добувають із заводської мерви за допомогою бензину. Він належить до нижчих сортів воску бджолиного. Віск містить у собі емульговану воду й тому в зламі часто має пергоподібну структуру світлого забарвлення. Екстракційний віск використовують при виготовленні взуттєвого крему, лижної мазі тощо.

4. Вибілений віск. Цей сорт піддається сонячному або хімічному відбілюванню, має велику твердість і крихкість. Його використовують у деяких галузях промисловості в невеликих кількостях для виготовлення кремів, фарб тощо.

 Високосортний віск повинен бути білого, світло-жовтого, світло-коричневого або світло-сірого кольору й мати приємний медяний запах. Світло-жовтий віск, що має, наприклад, не медяний запах, а різко відмінний від нього запах прополісу, вважається несортовим. Структура поверхні повинна бути гладкою, однорідною, нежирною на дотик, твердою, при протиранні тканиною — блискучою. Структура в зламі повинна бути дрібнозернистою, найкраще цілком однорідного забарвлення, але допускається також неоднорідність кольору. На нижній поверхні воскового злитка не повинно бути бруду.

 Буває несортовий віск бджолиний чорного кольору, перепалений, за структурою губчатий, сильно забруднений, який важко піддається очищенню, прополісоваий тощо.

 Колір і запах воску обумовлюються вмістом у ньому незначних кількостей барвників та ароматичних речовин.

 Найчастіше віск має жовтий колір різних відтінків: від світло-жовтого до коричневого. Віск з гірської Осетії, наприклад, одержують жовтогарячого кольору, а з Криму — зеленуватого. Тому можна вважати, що колір воску залежить від ряду причин. Припускають, що білий віск, який виділяється організмом бджоли, забарвлюється в жовтий колір від розчинення в ньому прополісної смоли, якою бджоли вкривають стільники у вулику. Барвником є хризин або 1, 3-діоксифлавон. Чистий хризин має запах прополісу й жовтий колір. З іншого боку, жовтий барвник екстрагується з деяких видів перги, набуваючи, відповідно, жовтого або жовтогарячого забарвлення.

 Колір торговельних сортів воску прямо залежить від способу його переробки, перегрівання й зіткнення з деякими металами. Тривале й сильне перегрівання надає воску темного або жовтогарячого відтінку. Жовтогарячий відтінок свідчить про зниження твердості воску і механічної міцності штучної вощини.

 Різні сорти воску відрізняються один від одного також запахом. Якісний віск бджолиний має приємний медяний запах, обумовлений вмістом у ньому ефірних олій.

 Речовини, що входять до складу воску, мають різну температуру плавлення, тому віск не має загальної й чіткої температури плавлення. Якість воску реальніше характеризувати температурою застигання. Температура плавлення воску складає від 58 до 65 °С, а температура застигання вища на 0,1-2 °С.

 Питома вага натурального воску при температурі 15 °С коливається від 0,956 до 0,970. При підвищенні температури на кожен градус він зменшується на 0,0008. Якщо ж питома вага воску вказана при температурі 20 °С, його переводять у питому вагу при 15 °С, додаючи число 0,0008 х 5 = 0,004.

 Твердий віск завжди важчий за розплавлений, але одночасно легший за воду.

 

 

 

Останнє редагування Середа, 23 грудня 2020 00:33
Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)
Детальніше в цій категорії: Прополіс »