Пилкові зерна, це чоловічі гаметофіти рослини. Вони складаються з двох клітин з гаплоїдним набором хромосом — вегетативної (з якої розвивається пилкова трубка) та генеративної (з якої розвиваються спермії). Кожне пилкове зерно вкрите подвійною оболонкою, зовнішньою та внутрішньою. Міцна оболонка захищає клітини протягом всього шляху від тичинки однієї квітки до маточки іншої.
Вивченням пилку займається палінологія. 

PalDat - Палінологічна база даних

 Пилок під електронним мікроскопом.

 Квітковий пилок різних рослин: 1 - біла акація (Robinia pseudoacacia); 2 - глід (Crataegus laevigata); 3 - волошка синя (Centaurea cyanus); 4 - верес (Calluna vulgaris); 5 - вишня (Cerasus); 6 - гречка (Fagopyrum); 7 - гірчиця (Sinapis); 8 - верба (Salix); 9 - капуста (Brassica rapa); 10 - липа дрібнолиста (Tilia cordata); 11 - кукурудза (Zea mays); 12 - конюшина біла (Trifolium repens); 13 - конюшина гібридна (Trifoliu m hybridum); 14 - конюшина лучна (Trifolium pratense); 15 - люцерна (Medicago); 16 - малина (Rubus idaeus); 17 - стокротки (Bellis perennis); 18 - мальва (Malva); 19 - мак (Papaver); 20 - огірок (Cucumis sativus); 21 - кульбаба (Taraxacum officinale); 22 - соняшник (Heliánthus ánnuus).

 Утворення пилку

 Пилок виробляється у мікроспорангії (який міститься у пиляку квітки покритонасінних, мікростробілах голонасінних та інших насінних рослин). У покритонасінних пилок утворюється на пиляку. Внутрішній (спорогенний) шар пиляку, поділяючись, формує клітини археоспорія. З них способом мітозу утворюються диплоїдні клітини мікроспор, які пізніше, поділяючись способом мейозу, дають вже гаплоїдні клітини мікроспор. У кожному пиляку звичайно виникають чотири гнізда з мікроспорами, які звичайно ще до розкриття пиляків починають ділитися способом мітозу без цитокінезу (без утворення оболонки між клітинами). Внаслідок такого поділу виникає проросла мікроспора, яка називається пилковим зерном, з двома неоднаковими голими клітинами. Більшу з них називають клітиною пилкової трубки, сифоногенною або вегетативною, а меншу - генеративною. У деяких рослин генеративна клітина, знаходячись в пиляку, ще раз поділяється способом мітозу, і дає дві. Тоді пилинка стає триклітинною. В інших рослин спермії утворюються дещо пізніше.

Запилення

 Запилення — процес перенесення пилку з пиляків (у покритонасінних) чи мікростробіл (у голонасінних) на жіночу статеву структуру (приймочку маточки у покритонасінних та мегастробіл у голонасінних). Воно відбувається під час цвітіння рослин. Розрізняють два способи запилення: самозапилення і перехресне. Пилок може переноситися за допомогою комах, вітру чи води.

 Пилок у бджільництві

 Квітковий пилок - це один з основних харчових продуктів бджоли. Бджолина сім'я потребує від 15 до 55 кг пилку на рік. Прилетівши на квітку, бджілка треться об тичинки і збирає на себе пилок. Потім лапками зчищає його і відправляє до рота, де змочує слиною, при цьому вносить до нього свої ферменти та знешкоджує алергени, формує маленьку грудочку і вкладає цю грудочку до пилкового кошика на задніх лапках. Тому такий пилок називається бджолиним обніжжям. Пасічник робить перешкоду на вході до вулика і грудочка обніжжя потрапляє до пилкозбірників. У такому вигляді пилок можна побачити у продажу.

 У вулику бджоли переносять обніжжя до комірок, трамбують та додатково змочують свіжим нектаром. Після бродіння цукрів виділяється велика кількість молочної кислоти, яка консервує пилок і запобігає розвитку бактерій та пліснявих грибків. Утворений продукт називають пергою.

 ЧИТАТИ: ПИЛОК КВІТКОВИЙ