Кожний вид рослин має свою форму, розмір і забарвлення пилкових зерен, тому майже завжди можна визначити, з яких рослин були зібрані нектар і пилок. Розміри пилкових зерен досить різноманітні й можуть у діаметрі досягати від 0,015 до 0,050 мм. Форма їх також різна: видовжені (у моркви), кулясті (у кукурудзи, люцерни жовтої, квасолі тощо), трикутні (у малини, липи тощо). Поверхня пилкових зерен ледь масляниста або цукриста. У більшості ентомофільних рослин зовнішня оболонка пилкових зерен вкрита різноманітними виростами — шипами, гребінцями, невеликими буграми тощо. Завдяки таким виростам і маслянистості пилкові зерна легко прилипають до тільця комахи, яка запилює квітки.

 Оболонка пилкових зерен забарвлена неоднаково, і це особливо добре видно за обніжжям і пергою, складеною в стільниках. Пилок квітковий із малини, наприклад, білий, з яблуні — жовтуватий, із соняшника — золотаво-жовтий, з абрикоси — темно-червоний тощо.

 Хімічний аналіз пилкових зерен показав, що вони багаті на білки, жири, містять різні вуглеводи, такі як цукор, крохмаль і целюлоза. Незважаючи на постійну присутність у квітковому пилку тих самих компонентів, їхній склад варіюється в досить широких межах щодо вмісту жирів, крохмалю, білків, мінеральних елементів залежно від джерел сировини.

 За вмістом білка квітковий пилок перевершує насіння зернових культур: зерно жита містить 11 % білків, а його пилок — 40% , у ядрах горіхів 11,6 % білка, а в пилку ліщини — 30% .

 Пилок квітковий містить багато вітамінів і гормонів росту, тобто є винятково важливим джерелом вітамінно-мінерального корму, без якого бджоли ніяк не можуть обійтися.

 Велика кількість цукрів у перзі вказує на те, що бджоли консервують пилок медом. При цьому частина цукру, яка міститься в меді, під впливом ферментів пилку і меду окисляється в молочну кислоту, що також виступає в ролі консерванту пилку. Виходить уже зовсім новий продукт з іншим хімічним складом: у пилоку квітковому цукрів — 18, у перзі — 34,8%; жирів відповідно 3,33 і 1,58%; білків — 24,06 і 21,74% ; мінеральних речовин — 2,55 і 2,43%; молочної кислоти — 0,55 і 3,06% . Зменшення кількості білків, жирів і золи в перзі відбувається через додавання до пилку меду.

 Пилок квітковий являє собою чоловічі статеві клітини квіткових рослин, що містять вітамін Е, наприклад, у зніті (в % відношенні) — від 25,5 мг, у жовтій акації — до 118,4 мг, в осоті — 170 мг.

 Крім вітаміну Е, в квітковому пилку містяться такі вітаміни: В2, В3, В5 або РР, В6, Н, С, Р і провітамін А.

 Потрібно знати, що при тривалому зберіганні сухий пилок квітковий, зібраний вручну, втрачає свої цінні якості. Тому рекомендується консервувати зібраний пилок у такий спосіб: 150 г меду розводять в 250 г теплої кип'яченої води. Коли мед розчиниться, додають 1 кг сухого пилку, ретельно все перемішують. Отриману суміш складають у банки, накриваючи кожну гнітом. Банки ставлять у тепле місце (35-40°С) на 4-6 днів. Потім з банок знімають гніт, щільно їх закривають, а кришки заливають сумішшю розплавленого воску й парафіну (1:3). У такому вигляді пилок зберігається значно довше.