Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повідомила, що з 30 листопада змінюються правила експорту меду до країн Євросоюзу повідомляє sud.ua.

 Так, за інформацією Європейської комісії за результатами скоординованих дій при здійсненні контролю вантажів з медом та продуктами бджільництва під час ввезення на територію ЄС в 46 % вантажів були виявлені ті або інші невідповідності, а 57 % експортерів з третіх країнах, які були піддані контролю, відмічені як підозрілі щодо фальсифікації меду сторонніми цукрами.

 Тому для покращення простежуваності ланцюга постачання меду та продуктів бджільництва на ринок Європейський Союз посилює контроль з боку країн експортерів за операторами ринку.

 Від 30 листопада 2024 року мед та інші продукти бджільництва, призначені для споживання людиною, можуть ввозитися до ЄС, лише якщо вони відправляються, отримані та/або виготовлені в тих установах, які зазначені в списку від компетентного органу країни-експортера.

 Зважаючи на зазначене, зацікавлені оператори ринку виробників меду та продуктів бджільництва мають завчасно звернутися (за місяць) до територіального органу Держпродспоживслужби для внесення потужностей операторів ринку до списків потужностей, з яких дозволений експорт до ЄС меду та продуктів бджільництва для споживання людиною.

Вона замінила батька на пасіці, поки той воює, пише SEEDS.

 Доглядати за бджолами Петро Надточій вчив доньку телефоном. Зараз військовий приїхав у відпуску і каже, що тепер самому треба вчитися у дочки.

 “Ось уже воюю я з перших днів, і займається пасікою дочка. Їй майже 23 роки. Ну вона справляється, тягне. За професією вона «турист», напрямок «туризм»”, – розповів Петро Надточій Суспільному.

 Відкачувати мед дівчині допомагають мама і старша сестра Віталіна. Але основна турбота про бджіл на ній.

 “Найважче, це перший день, коли батько поїхав, то трохи засмутилася, а потім взяла себе в руки. І плачі були, та нічого. Просто це велика відповідальність на мені. По телефону консультації батько надавав, дистанційно допомагав. Він мені завжди казав, щоб в Інтернеті відео дивилася, він мені скидав, але я цього всього не читаю, не дивлюся. Я більше навчилася з його слів. У мене просто гарний вчитель”, – каже Дарина.

 Після закінчення війни Петро планує розширити пасіку. Частину городини родина вже замінила фундуковим садом. Туди Петро хоче поставити нові вулики.

 Нині чоловік знову їде на позиції. Каже: весь цей час його підрозділу допомагають місцеві волонтери. Петро ділиться: для нього найголовніше – це надійний тил.

 “Дякувати, що у мене доньки такі – вогонь, жінка допомагає. Коли приїздиш додому, бачиш, пасіка працює, городи працюють, все хазяйство працює, то якось воно набагато легше”, – переконаний бджоляр.

Допомагаємо Збройним силам України, підтримуємо розвиток нашої економіки.

 Все буде Україна!

ЧИТАТИ: НА ЖИТОМИРЩИНІ БЕРЕЖУТЬ ПАМ'ЯТЬ ПРО ДАВНЄ БОРТНИЦТВО