Доглядати за бджолами Петро Надточій вчив доньку телефоном. Зараз військовий приїхав у відпуску і каже, що тепер самому треба вчитися у дочки.

 “Ось уже воюю я з перших днів, і займається пасікою дочка. Їй майже 23 роки. Ну вона справляється, тягне. За професією вона «турист», напрямок «туризм»”, – розповів Петро Надточій Суспільному.

 Відкачувати мед дівчині допомагають мама і старша сестра Віталіна. Але основна турбота про бджіл на ній.

 “Найважче, це перший день, коли батько поїхав, то трохи засмутилася, а потім взяла себе в руки. І плачі були, та нічого. Просто це велика відповідальність на мені. По телефону консультації батько надавав, дистанційно допомагав. Він мені завжди казав, щоб в Інтернеті відео дивилася, він мені скидав, але я цього всього не читаю, не дивлюся. Я більше навчилася з його слів. У мене просто гарний вчитель”, – каже Дарина.

 Після закінчення війни Петро планує розширити пасіку. Частину городини родина вже замінила фундуковим садом. Туди Петро хоче поставити нові вулики.

 Нині чоловік знову їде на позиції. Каже: весь цей час його підрозділу допомагають місцеві волонтери. Петро ділиться: для нього найголовніше – це надійний тил.

 “Дякувати, що у мене доньки такі – вогонь, жінка допомагає. Коли приїздиш додому, бачиш, пасіка працює, городи працюють, все хазяйство працює, то якось воно набагато легше”, – переконаний бджоляр.

Допомагаємо Збройним силам України, підтримуємо розвиток нашої економіки.

 Все буде Україна!

ЧИТАТИ: НА ЖИТОМИРЩИНІ БЕРЕЖУТЬ ПАМ'ЯТЬ ПРО ДАВНЄ БОРТНИЦТВО