В Україні бджільництво — це виключно бізнес заради меду. Про це розповів пасічник Денис Терновський у спецпроєкті «Пасіка не для меду — як організувати запилення в саду» на Kurkul.com.

 Здавалося б запилення — це хороша ідея для диверсифікації бізнесу. Можна було б частину бджіл відправляти на роботу в сади. Але у світі напрями виробництва меду та запилення — це два кардинально різні бізнеси.

 Денис Терновський розповів, як працює його пасіка. Зимують бджоли на березі р. Дунай, біля Ізмаїлу. Там літо приходить на місяць раніше. Весь підготовчий період проводиться регулярна підгодівля бджіл медом, цукром, японськими пробіотиками, солями, амінокислотами. Відтак, коли починають цвісти сади, бджолосімʼї вже розвинуті та активні.

 «Ми їдемо спочатку запилювати черешні Бессарабії, потім підіймаємось на північ Одеської обл. Там запилюємо черешні, а потім переїжджаємо на яблуню та сливу», — зазначив Денис Терновський.

 Він пояснив, що для максимальної врожайності фруктових садів агроном повинен зробити схему розставлення бджолосімей згідно з характеристиками його саду.

 «Ми рекомендуємо відстань між вуликами 40-50 м чи 100-200 м залежно від саду та культури. За цією картою, ми приїжджаємо і встановлюємо вулики на піддони або овочеві ящики приблизно на 1,5 м над землею. Це дозволить бджолам починати льотний день на 30 хв раніше і на 30 хв пізніше закінчувати», — розповів пасічник.

 Він наголосив, що для отримання найкращого результату від запилення, потрібно делегувати обовʼязки та доручити цю справу професіоналам.

Допомагаємо Збройним силам України, підтримуємо розвиток нашої економіки.

 Все буде Україна!

ЧИТАТИ: ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО МЕДУ ВІДКРИВСЯ ЩЕ ОДИН РИНОК ЗБУТУ - КИТАЙ