Зокрема, український експорт меду досягнув абсолютного рекорду – майже 81 тис. тонн загальною вартістю $138,9 млн (попередній максимальний показник становив 67,8 тис. тонн або $133,8 млн у 2017-му). А все тому, що з боку ЄС цьогоріч неабиякий попит на солодкий продукт. Причин одразу кілька – невизначеність із подальшим розвитком коронакризи (і, відповідно, активне формування запасів), а також недобір меду в ЄС (-40%) через несприятливі погодні умови повідомляє agrotimes.
На тлі очевидних ринкових переваг, як-от, приміром, географічна близкість до основного покупця, Україна теж зазнала торік зменшення валого збору меду, зокрема, весняного, акацієвого, соняшникового. Тож у пригоді стали перехідні залишки, що накопичилися на внутрішньому ринку протягом 2-3 років. На жаль, галузі так і не вдалося сформувати реалістичну оцінку виробництва меду на початку сезону, як і налагодити належну комунікацію між пасічником, заготівельником та експортером. Тим часом на зовнішніх ринках збуту доводиться працювати в умовах надзвичайно жорсткої конкуренції й цінового демпінгу. Конструктивний діалог та взаємодія учасників ринку (експортерів, пасічників, експертів) допоможуть просувати й позиціонувати за кордоном бренд українського меду. Тим паче, що в поточному році для цього є всі можливості.
Отже, можливість перша – європейська. Нагадаю, що в 2021 році «медова квота» на постачання вітчизняного солодкого продукту в Євросоюз становить 6000 тонн, і подальші перспективи торгівельних відносин Україна – ЄС обговорюватимуть уже найближчим часом. Крім того, з 1 січня набула чинності Угода про Зону вільної торгівлі Україна – Великобританія. Це дало вітчизняній медовій галузі безмитну квоту на постачання 1000 тонн продукції (поза квотою імпортер має сплатити 17,3% мита). До слова, експорт українського меду в цю країну за 5 років збільшився із $52 тис. до $973 тис. – майже в 19 разів!!! Утім, для потужного світового імпортера цієї продукції (Великобританія у першій п’ятірці зі щорічними закупівлями близько 50 тис. тонн меду на $110-130 млн) – це «крапля в морі», якийсь мізерний 1%, тоді як, скажімо, Китай постачає Туманному Альбіону аж 70% цього обсягу.
Ще одна можливість вимальовується на східному напрямі, оскільки вже діє зона вільної торгівлі України з Ізраїлем.
Разом із тим, аби закріпитися на цих вибагливих ринках, вітчизняному бізнесу вже давно час нарощувати свій репутаційний капітал. Ключовими перевагами мають стати передусім якість, натуральність, безпечність і повна простежуваність походження меду з України. Саме на цьому фундаменті мають об’єднати свої зусилля пасічник, фасувальник та експортер – аби забезпечити ринку продукт найвищої якості, досягнути належних премій і наростити свою частку на світових ринках.
ЧИТАТИ: МАЙЖЕ 75% МЕДУ У СВІТІ ЗАБРУДНЕНО ПЕСТИЦИДАМИ
