Пилок сухий, при струсі сережок обсипається й розноситься вітром. Росте зазвичай вільха на сирих місцях, на болотах і на берегах рік. Кора дерева сіро-зелена. Листя опушене, овальне або яйцеподібне, на верхівці загострене, рідше притуплене. Чоловічі квітки вільхи циліндричні, зібрані в довгі, пониклі сережки. Плоди — крихітні однонасінні горішки з вузькими перетинчастими крильми, дозрівають у жовтні, висипаються в лютому — березні.

 Зібраний з вільхи пилок зберігають у банці з притертою пробкою й використовують його в тому ж сезоні.

 Найбільшу цінність представляють вільха чорна й вільха біла.

 Вільха чорна (вільха клейка) одержала свою назву завдяки потемнінню кори в старих дерев. Зустрічається на берегах рік і струмків, у ярах і балках, навіть у степах. Росте дуже швидко. Висота дерева 30- 35 м. Бруньки липкі. Доросле листя блискуче, темно-зеленого кольору. На молодих листях її бджоли збирають клейку речовину для прополісу.

 Вільха біла — дерево з гладкою сірою корою. Цей вид вільхи росте швидше ніж вільха чорна. Менш вимоглива до ґрунту, добре переносить перезволожені місця. Особливо часто зустрічається в долинах рік, біля берегів струмків, а також на болотах. Висота дерева 15 м, рідше — 20 м. Іноді росте великим кущем. Бруньки й молоде листя, на відміну від вільхи чорної, не липке.

 Вирощують вільху черешками, поросллю, насінням. Насіння вільхи висаджують у вологий ґрунт.