Мед, у якому міститься більше ніж 20 % води, вважається незрілим. Наприклад, водність квіткового меду приблизно дорівнює 18 %, а падевого — на 0,5-1,5 % менше, що пояснюється більшою зрілістю останнього. Від зрілості меду, вмісту в ньому води залежить в'язкість (густота, плинність).

 Водність меду можна визначити різними способами. Найпростіший з них, який не потребує наявності хімічних лабораторій і може бути застосований на дрібних заготівельних базах, полягає в тому, що водність вираховують, виходячи з його питомої ваги. Спочатку зважують на звичайних вагах порожню скляну банку з точністю до 1 г. У банку наливають воду до певної мітки й знову зважують. Вода повинна мати температуру 15 °С. Із ваги банки з водою віднімають вагу порожньої банки й одержують вагу води (у г) або ємність банки (у см3).

 Потім виливають воду, а банку добре витирають, просушують і заливають у неї мед до тієї ж позначки. Мед слід наливати обережно, щоб не утворювалася піна. Банку з медом зважують. Із ваги банки з медом віднімають вагу порожньої банки й одержують вагу меду. Вагу меду ділять на вагу води й одержують питому вагу меду.

 Якщо температура меду вища або нижча 15 °С, то питому вагу його відповідно зменшують або збільшують на 0,0005 г на кожний градус.
 Також водність меду визначають приладом - рефрактометром.