Збудник хвороби — амеба. Потрапивши в організм здорової бджоли, вона паразитує в ньому протягом 3-4 тижнів і тільки пізніше, під впливом несприятливих умов, утворює цисти. Через таку особливість паразита дуже важко вчасно виявити. Цистоутворення в мальпігієвих судинах настає через 24-28 днів. Амеба, яка оселилася в мальпігієвих судинах бджоли, харчується їхніми соками й розмножується у них діленням.

Потрапляючи в несприятливі для свого розвитку умови, амеба вкривається двоконтурною товстою оболонкою, переходячи в стійкішу стадію — цисту. У такому вигляді вона дуже схожа на спору ноземи, відрізняється тільки великим розміром і довгастою формою.

Джерелом поширення хвороби є хворі бджоли. Цисти виділяються в зовнішнє середовище з екскрементами хворої бджоли, що забруднюють корм, стільники, поїлки, через які згодом заражаються здорові бджоли. До збудника сприйнятливі дорослі бджоли. В природньому середовищі трутні та матки не хворіють амебіозом, що пов'язано з характером їх харчування. При спільному утриманні в нуклеусах матки легко заражаються, як і бджоли. Хворіють частіше бджоли старшого віку і рідше молодшого.

Амебіаз найчастіше протікає як вторинна інвазія при нозематозі або як ускладнення нозематозу й збігається з перебігом останнього. У зимовий період амебіаз практично відсутній (1 %), у весняний період (березень — квітень) — 14 %, а з червня помітно знижується.

Причини розвитку амебіазу і нозематозу однакові. Якщо на пасіці сильно розвинувся нозематоз, відразу проявляється й амебіаз. При такій подвійній інвазії бджоли дуже швидко слабшають, втрачають працездатність і гинуть. Слід зазначити, що біля вулика хворої бджолосім'ї не можна знайти мертвих бджіл. Хворі бджоли гинуть за межами вулика.

Розвитку хвороби сприяють недоброякісні корми, що викликають пронос, тривала зимівля, особливо якщо вона проходить у вогких приміщеннях, і холодна дощова весна.

Діагноз хвороби встановлюється за допомогою мікроскопічного дослідження.

Профілактика. Та ж, що й при нозематозі: поліпшення умов утримання бджіл. Під час зимівлі регулюють вологість повітря за допомогою вентиляції, а падевий мед з осені заміняють квітковим медом або цукровим сиропом.

Заходи боротьби й лікування для цього виду захворювання не розроблені. Використовують ті ж методи, що й при нозематозі.