Бджола — холоднокровна комаха, тому при температурі повітря нижче +8 °С вона ціпеніє й гине. Інстинкт самозбереження виробив у бджіл здатність збиратися в клуби. Як тільки температура повітря досягає +8...+13 °С, бджоли починають збиратися в нещільний клуб, що являє собою кулясте скупчення бджіл у середині гнізда, недалеко від льотка, найчастіше в тому місці, де вивівся останній розплід. Куля має трохи сплюснений вигляд зверху донизу й розділений стільниками на вертикальні шари — вулички. З віддаленням від середини клубу кількість бджіл у вуличках зменшується. Найвища температура спостерігається в центральних вуличках, де знаходиться матка. Клуб розташовується в основному на порожніх частинах стільників, так званому ложі, і своєю верхньою частиною (найтеплішою) захоплює ділянки стільників із медом, обігріваючи й готуючи корм для харчування.
Поверхня клубу складається зі щільно сидячих бджіл, які утворюють своєрідну кірку, що запобігає втраті тепла. Чим нижча навколишня температура, тим щільніша ця кірка, чим вища температура — тим вона пухкіша. Періодично бджоли кожної вулички міняються місцями. Чим холодніше у вулику, тим частіше відбувається такий обмін. При зниженні температури бджоли змушені активізуватися, щоб підняти температуру в клубі до нормального рівня. Така активізація, особливо задовго до весняної виставки бджіл, призводить до передчасного виснаження комах, від якого гине значна їхня частина.
Процес годівлі в зимовому клубі відбувається в такий спосіб. Молода бджола наповнює зобок медом, залазить у чарунку й сидить на стільнику доти, доки в неї є корм. Потім, коли корму стає мало, вона переміщається до стільників із медом і знову наповнює зобок, після чого знову стає малоактивною. Натомість бджоли старшого віку розподіляються в основному на периферії клубу, утворюючи його кірку. Бджола сидить нерухомо на краю клубу, поки в неї є корм, потім вона поринає в глибину, добирається до медяних чарунок, набирає повний зобок корму та знову переходить на периферію клубу, до його внутрішнього боку. У правильно сформованому зимовому клубі бджоли витрачають мало енергії, тому живуть довше, ніж літні бджоли.
Занепокоєння бджіл узимку можуть викликати різке коливання температури й вологості повітря, різке світло, неприємний запах, недоброякісний корм, переповненість кишечника, струс вулика, присутність гризунів.
Найкраще зимує той клуб, у якому є багато молодих бджіл осіннього виводку, які встигли зробити очисний обліт.
У міру того як у сім'ї з'являється розплід, бджоли активізуються, підвищується температура клубу, і він розпушується. Споживання корму й кисню, природно, збільшується. Тому в середині або наприкінці лютого повністю відкривають верхні льотки, але якщо в приміщенні й далі підвищується температура, то відкривають також нижні.
Якщо бджоли зимують на волі в багатокорпусних вуликах, то на період холодів усі льотки закривають. Напровесні, коли температура повітря підніметься до +4 °С, відкривають верхній льоток нижнього корпуса, а потім (для весняного обльоту бджіл) і нижній льоток. При похолоданні його знову наглухо закривають і тримають відкритим лише верхній льоток нижнього корпуса. Остаточно відкривають нижній льоток тільки з настанням стійкої теплої погоди.
