Тільки тоді, коли олійний ріпак був у повному розквіті, на полуниці було менше медоносних бджіл. Дикі бджоли, з іншого боку, послідовно вибирали полуничне поле.

Про це повідомляє Agrotimes  з посиланням на Sciencedaily.

 Учені з груп функціонального агробіорізноманіття та агроекології в Геттінгенському університеті створили невеликі колонії медоносних бджіл поруч із 11 полями полуниці в районі Геттінген та Кассель. Потім дослідники зняли відео й розшифрували танці бджіл. Медоносні бджоли танцюють, щоб повідомити напрямок та відстань привабливих джерел їжі, які вони відвідали. У поєднанні із супутниковими картами ландшафту можна визначити тип землекористування, якому вони надавали перевагу.

 Команда також вивчила, які рослини використовували бджіл як пилковий ресурс, та обчислила густоту медоносних та диких бджіл на досліджуваних полях.

 Виявилося, що медоносні бджоли віддають перевагу полуничним полям, навіть коли на цій ділянці рясно цвіте олійний ріпак. Однак медоносні бджоли з навколишніх ділянок рідше зустрічаються на полуничних полях, коли олійний ріпак у повному розквіті.

 «На противагу цьому, одиночні дикі бджоли, як і гірські бджоли, постійно присутні на суничному полі» , – сказала Свєня Банш, дослідниця групи функціональної агробіорізноманіття в Геттінгенському університеті, доктор наук.

 «Отже, дикі бджоли мають велике значення для запилення сільськогосподарських культур», – наголосила професор Тея Цартке, керівник групи «Агроекологія». – За допомогою цього дослідження нам вдалося показати, що маленькі медоносні бджолині колонії, зокрема, можуть бути придатними для запилення полуниці у відкритому полі. Однак наші результати також показують, що дикі бджоли в ландшафті повинні підтримуватися відповідними заходами управління».