Із невеликим відривом лідирують саме вказані породи бджіл, які є типовими для українських територій. Неприхітливість, гарна зимостійкість та достатньо висока продуктивність забезпечують їх популярність серед пасічників. Останнім часом відроджуються племінні матковивідні пасіки на яких вирощуються дані породи бджіл. 

 На третьому місці йдуть матки - "дворові". Бджоли "дворової породи" є досить поширеними по всій території країни. Вони сформувалися як суміш різнопорідних бджіл, яких розводили в різні часи в приватних чи державних господарствах. "Дворові" або місцеві бджоли є досить продуктивними для нашої кліматичної зони. Більшість таких маток виводяться тихою заміною, завдяки роїнню, рідше штучним способом. 

 П'яте та шосте місця ділять між собою "Карніка" та "Бакфаст". Якщо "Карніка" була поширена по території України раніше, то "Бакфаст" набуває популярності лише в останні 5 -10 років. Сприяє їх поширенню досить не погана продуктивність та в більшій мірі суб'єктивна реклама цих порід популярними в Україні відеоблогерами. 

 На останніх місцях є матки порід "Італійка", "Кавказянка" та "Поліська". Через свою малопиширеність для української кліматичної зони ці породи залишаються екзотичними. 

 Досить цікавим є результат іншого опитування: Де пасіічники беруть своїх маток.

 Результатом є те, що в більшості пасічники своїх маток вирощують самі, а вже потім купляють у інших пасічників.

Далі суб`єктивні думки вслух.

 Якщо "накласти" ці два результати опитування один на одного, то вимальовується дві досить цікаві картини: 

1. В Україні 20% - "дворові" бджоли, а все інші племінні, породисті бджоли. 

2. 90% пасічників своїх маток виводять самостійно.

 Звідси виходить, що в Україні більшість матковивідних господарств є племінними (!) і ми маємо справу з якісним матеріалом (в чому є великі сумніви) в іншому випадку більшість бджіл не відповідають "заявленим характеристикам" і їх з повною впевненістю можна віднести до "дворових".