Одно разу молодому столяру замовили зробити кілька вуликів. Поки майстрував, познайомився з пасічниками, отримав від них перші знання про бджіл та їх розведення. І одного чудового дня завів кілька вуликів. Оскільки подвір’я його батьківського будинку поблизу ХТЗ в Індустріальному районі Харкова невелике, наважився на експеримент: розмістив з десяток вуликів прямо на даху.
Сусіди спочатку жартували, мовляв, подивимося, як ти з даху злетиш разом з медом. Але коли він приробив сходи на три марші, встановив по периметру даху дерев’яну огорожу (для безпеки) і пригостив сусідів медом першого збору, зрозуміли, що це справа серйозна. Про його будинок навіть почали казати: цей той, де пасіка на даху. Та й мед відмінної якості отримали: сім’ї Сергія з дружиною Надією і донькою цілком вистачало.
Медовим бізнесом він зайнявся два роки тому, причому вирішальну роль зіграла не можливість заробити на продажі продукту і, як він каже, супутніх товарів, включно з прополісом і воском, а інтерес до бджіл:
“Це ж живі фабрики корисних речовин, причому натуральних!”
Крім цього майстер власноруч виготовляє вулики-колоди. Коли тепло, Сергій розвішує свої вулики-колоди на деревах, а з настанням холодів переносить до приміщення. Вичитав, що в них можна облаштувати спеціальні скляні віконця для спостереження за бджолами у будь-який час доби. Зробив і віконця.
Друзі-пасічники відразу зацікавилися новинкою, з’явилися перші замовлення. Тепер Сергій робить колоди з трьома віконцями, дверцятами для виїмки меду, які встановлюються ззаду, і – його особистий винахід для утримання бджіл у приміщенні – з дерев’яною трубкою, яка з’єднує вулик з отвором у стіні або навіть з кватиркою: бджоли можуть по цій трубці вилітати і повертатися назад.
