Він поширений в Європі, Азії та Північній Америці, а в Україні зустрічається на луках, узбіччях доріг, пустирях і сухих схилах. Рослина має прямостояче стебло висотою 30–100 см, густо вкрите жорсткими волосками, що додає їй характерної шорсткості.

 Цвіте чорнокорінь з червня по серпень, утворюючи дрібні темно-червоні або пурпурові квітки, зібрані в рідкі суцвіття. Кожна квітка може виділяти від 0,2 до 0,8 мг нектару на добу, що робить цю рослину помірно привабливою для медоносних бджіл. Він також є джерелом пилку, але його кількість порівняно невелика. Основний медозбір із чорнокореня можливий у посушливих степових регіонах, де інші нектароносні рослини представлені слабо.

 Медопродуктивність чорнокореня лікарського становить приблизно 50–100 кг з одного гектара суцільних заростей. Мед, зібраний із цієї рослини, має темно-бурштиновий колір, насичений трав'янистий аромат і терпкий смак. Він кристалізується повільно, зберігаючи рідку консистенцію досить тривалий час.

 Попри певну медоносну цінність, чорнокорінь вважається отруйною рослиною через вміст алкалоїдів, які можуть негативно впливати на худобу при поїданні. Проте він є важливою дикорослою рослиною для підтримки біорізноманіття та джерелом додаткового нектару для бджіл у степових та посушливих регіонах.