Для лісосмуг повинні вибиратися такі медоносні культури, які можуть протистояти різким вітрам, не вимогливі до ґрунту; для озеленення населених пунктів — медоноси, що відповідають декоративним вимогам. Всі рослини повинні бути багаторічними. Лісосмуги частіше формують з акації білої й жовтої, клена (гостролистого, татарського й польового), липи, обліпихи й ін.

Усі насадження медонсів повинні бути довговічними і з високим відсотком медопродуктивності. Щоб насадження відповідали цим вимогам, вибирають певні сорти дерев і чагарників, комбінують висаджування дерев із чагарником і напівчагарником. Всі посадки повинні добре освітлюватися сонцем.

Схили перед висаджуванням на них медоносів зорюють уздовж укосів. Як медонос зазвичай використовують еспарцет або інші рослини. Не поорані смуги засаджують медоносами в шаховому порядку. Посередині висаджують акацію білу, гледичію (3- 5 рядів); з боків — клен, липу (2-3 ряди); потім — кущі: акацію жовту, обліпиху, ліщину; з країв — ягідні чагарники: малину лісову, смородину, аґрус тощо.

Періодично необхідно проріджувати посадки, спушувати ґрунт, видаляти бур'яни, підсаджувати нові рослини.

В степовій і лісостеповій зоні України іноді пасіки розташовуються у зонах зі слабкою кормовою базою, або не достатньою базою, тому дуже рекомендовано насаджувати медоносні рослини навколо пасіки. Мінімальна кількість насаджень - 1 дерево на сім'ю.

У Фрацнії у післявоєнний період кількість лісових насаджень збульшилась на третину (!), багато в чому насадження збільнились завдяки різним програмам популяризації бджільництва тому вона на сьогодні є однією із передових країн у виробництві медової продукції.