Збудник хвороби — личинки мухи сенотаїнії-трикуспис, які паразитують переважно в грудній порожнині бджіл.

Самці й молоді самки мухи живуть поза пасікою, а дорослі самки, навпаки, знаходяться на пасіці цілими днями. Вони сидять на стінці або даху вулика й чекають вильоту чергової бджоли. Самки наздоганяють бджіл і заражають їх своїми личинками. Личинка проникає в грудну порожнину бджоли через тильну поверхню грудно-головної зв'язки, що оголюється при польоті бджоли. Уже в грудній порожнині личинка розвивається до своєї зрілості, і до цього часу бджола гине. Личинка, харчуючись тканинами бджоли, руйнує грудну мускулатуру, травні й інші органи черевця, іноді й голову. Зруйнована тканина розкладається, внаслідок чого розвивається сепсис. Інвазована бджола гине через 10 днів після зараження.

Личинки, вийшовши, зариваються в ґрунт на глибину декількох сантиметрів і перетворюються на лялечок протягом 1—3 днів. Стадія лялечки триває 7-12 днів. Загальний цикл розвитку мухи триває від 15 до 35 днів. За літній сезон мухи дають не менше двох генерацій.

Заражена бджола гине через 2-9 днів, близько 80 % — через 4 дні. У зараженій бджолі може знаходитися від 2 до 6 личинок.

Шляхи поширення хвороби. Первинне джерело зараження — місця перебування мухи-сенотаїнії — лісові узлісся, найчастіше соснові. Муха відкладає свої личинки на бджіл-годувальниць, наздоганяючи їх на льоту або на квітках.

Перебіг хвороби. Хвороба проявляється з червня до вересня, максимальний розвиток припадає на другу половину липня й серпень і поступово зникає. Інтенсивний розвиток хвороби настає з появою другою й третьою генерацією мухи-сенотаїнії.

Найбільше піддані зараженню слабкі сім'ї й сім'ї, вулики яких розташовані на пригріві. Найчастіше бджоли гинуть за межами пасіки, особливо після нелітної погоди.

Симптоми хвороби. Бджоли-складальниці втрачають здатність літати. Характерна ознака хвороби — бджоли стрибають по землі і тягнуть крила. Хворі бджоли не видужують. Личинка мухи продовжує свій розвиток у трупі бджоли, тому іноді спостерігаються помилкові ознаки життя: здригування трупа бджоли, збільшення обсягу черевця.

Діагноз хвороби. Діагноз ставлять на підставі появи на пасіці мух-сенотаїній і при виявленні в грудній порожнині хворих бджіл личинок мухи. На лабораторні дослідження бджіл пересилають у спирті або меді.

Профілактика й заходи боротьби. З появою на пасіці мух основним заходом є знищення їх механічним або хімічним способом. Для цього на дахах вуликів укріпляють товстий папір з нанесеною на неї 1%-вий водно-крохмальною суспензією, яка містить 0,5 % хлорофосу. Перед дощем папір забирають.

Ефективним способом боротьби є листя з водою на дахах вуликів. Дно листочків фарбують білою фарбою, і мухи, злітаючись на білу поверхню, тонуть у воді.

З появою на пасіці захворювання необхідно щодня збирати трупи бджіл і спалювати їх. Для збирання личинок викопують на пасіці ями завглибшки близько 20 см, у них сповзаються хворі бджоли, яких збирають і знищують.