Причини хвороби. Падевий мед містить у собі не перетравні й токсичні речовини, що викликають отруєння організму бджіл. При П. т. відбувається малопомітна загибель бджіл улітку, під час збирання паді; узимку при утриманні бджіл на падевому меді спостерігається масова загибель бджолиних сімей.
Склад токсинів, що містяться в паді, неоднорідний і залежить від виду рослин, комах, які виділяють падь, і від тієї мікрофлори, що розвивається на падевих виділеннях. Падевий мед можуть збагачувати токсинами деякі види цвілевих грибів.
П. т. багатогранний. Його шкідливі речовини, потрапляючи в середню кишку дорослої бджоли або личинки, викликають порушення травлення й, діючи на нервову систему, паралізують мускулатуру бджоли. У матки спочатку скорочується, а потім і зовсім припиняється яйцекладка. У личинок бджіл при годівлі падевим медом також відбувається порушення травлення, і вони гинуть.
Перебіг хвороби. Під час літнього збору паді насамперед гинуть літні бджоли. Смерть настає протягом 2-3 днів. У бджіл-годувальниць і личинок хвороба розвивається трохи пізніше. Під час зимівлі хвороба протікає повільно, найчастіше в другій половині зими. Швидкість перебігу хвороби залежить від того, який відсоток паді знаходиться в кормі. Найчастіше принесена у вулик падь змішується з квітковим медом і стає менш токсичною, звідси такий тривалий перебіг хвороби. Особливо часто слабшають і гинуть ті сім'ї, хвороба яких супроводжується проносом.
П. т. проявляється особливо часто на тих пасіках, які розташовані в лісовій зоні. Спекотна, посушлива погода сприяє розмноженню у великих кількостях комах-видільників паді.
Місцеві північні породи бджіл стійкіші до хвороби порівняно з південними.
Симптоми хвороби. Хвороба супроводжується сильним розладом травлення, що викликає масову загибель бджіл. Улітку можлива загибель личинок віком 3-5 діб.
Улітку хворих бджіл можна побачити повзаючими по землі, на вуликовий площадці, черевце їх збільшене.
Узимку бджоли тривожаться, біля льотків знаходять багато загиблих бджіл, велику кількість трупів можна знайти на дні вулика. Із вуликів хворих на П. т. сімей іде неприємний гнильний запах. На передній і внутрішній стінках вулика, льотку й стільниках можна знайти коричнево-темні плями — випорожнення бджіл.
У ще живих хворих бджіл черевце збільшене, середня кишка в'яла, рветься при спробі витягання її з черевця. Колір кишки темно-коричневого, синювато-темного й чорного відтінків.
Наявність падевого меду у вулику — основна ознака хвороби. Він темно-коричневий або кавового кольору, на смак менш солодкий і має присмак металу, аромат у ньому відсутній.
Діагноз хвороби ставиться на основі характерних клінічних ознак та патологоанатомічних змін середньої кишки бджіл і досліджень меду на вміст падевих речовин. Виключають інші хвороби або шкідливі впливи на бджіл.
Діагноз ставлять на підставі епізоотологічних (кількість захворілих сімей, неблагополучних пасік, швидкість поширення захворювання в певному районі) даних, ознак хвороби, результатів розтину бджіл і лабораторного дослідження меду зі стільників.
Профілактика. Улітку створюють усі умови, щоб виключити потрапляння паді в гнізда. Для цього на припасічних ділянках висівають медоносні рослини з таким розрахунком, щоб їхнє цвітіння припадало на відсутність узятку в природі. Необхідно організовувати кочівлі пасік на період появи паді з лісової зони в степову з добрим узятком. Із появою падевого меду в гніздах його видаляють. Падевий мед заміняють цукром або квітковим медом у період зимівлі.
Необхідно зберігати на складах стільники з квітковим медом, щоб восени при складанні гнізда можна було замінити ними падевий мед. При відсутності запасних стільників із доброякісним медом бджіл узимку утримують на гніздових стільниках із кормовою сумішшю з квіткового меду або цукрового сиропу й падевого меду нарівно. Наприклад, якщо сім'ї необхідно дати 15 кг корму, то 7,5 кг із них — квітковий мед або цукровий сироп і 7,5 кг — падевий мед. Бджоли розташують мед або цукровий сироп нижче й у період зимівлі спочатку вживатимуть доброякісний корм. Падевий мед, розташований угорі, залишиться в основному на весну, коли від нього буде завдано менше шкоди, ніж під час зими.
Заходи боротьби. У зимових кормах бджіл не повинно бути паді. Перед формуванням кормів на зиму досліджують їх на падь. У лісовій зоні обов'язково заміняють частину кормів цукром. Усі ці запобіжні заходи бджолярі проводять із року в рік, але поки проти падевого токсикозу немає надійних засобів.
Із появою в зимовий період проносу в бджіл проводять зимові обльоти в просторих затемнених приміщеннях при температурі 23-24 °С. Обліт повинен тривати близько 4 годин.
Заміна взимку падевого меду доброякісним кормом — найефективніший засіб. Кормом можуть бути шматки цукру-рафінаду, ледь змочені водою, або зсілий квітковий мед. Цукор або мед загортають у марлю й кладуть поверх рамок у вуликах постраждалих сімей.
При неблагополучній зимівлі доцільно давати бджолам воду. Рекомендується використовувати талий сніг, вода з якого не містить мінеральних солей, добре вгамовує спрагу, викликану великою кількістю солей, які містяться в падевому меді. Над зимуючим клубом бджіл кладуть марлю або вату, змочену водою. Бджоли, що одержали воду, незабаром заспокоюються. Давання води особливо ефективне в поєднанні зі зміною корму.
Добре в безвітряну сонячну погоду провести ранню виставку бджіл. Проводять швидкий огляд сімей, надаючи постраждалим сім'ям необхідну допомогу.
