Його господарство розрослося до декількох великих пасік, і це не межа, адже у нього в планах збільшувати обсяги роботи.

 “Батько працював на колгоспній пасіці 15 років, я – 13. І, коли вже прийшов час приватної власності, хто, чим міг, тим і почав займатися. Розпалися колгоспи, десь у 2000 році почав я працювати, взяв собі племінників в помічники. Ми починали практично з 7 вуликів – на сьогоднішній день у нас знаходиться близько 1000 бджолосімей”, – розповідає Степан Цицик.

“Якщо людина собі взяла десяток вуликів і вже спить і бачить долари, то з нього бджоляра НЕ буде просто. Бджіл потрібно любити, милуватися ними, а не рахувати гроші. Через два роки такий бджоляр, зазвичай, зникає. А якщо він в це душу вкладає, то воно потроху рухається”, – вважає пасічник.

 За його словами, тут все створено самою природою для того, щоб займатися бджільництвом.

 “Під очеретом у нас тут джерела – природна поїлка для бджіл. У цьому районі все для бджіл створено: перший пилок з лісу, перший нектар. І ми плануємо тут встановлювати маточник і виводити матки. А тут ми будуємо лабораторію для перенесення личинки…”, – ділиться планами Степан Йосипович.