До того ж в державі не існує точних даних виробництва меду. Що заважає українським бджолярам та чиє вихід з цієї ситуації? Намагається розібратися Економічна правда.
Несолодка статистика
Україна посідає перше місце в Європі, і п'яте в світі за обсягом виробництва меду, офіційно виробляючи майже 70 тис тонн меду, втім самі виробники наводять цифру у понад 100 тис. тонн, що становить 5-6% світового виробництва. Наша країна посідає 3 місце серед світових експортерів, поступаючись лише Китаю та Аргентині.
Минулого року на експорт було відправлено рекордну кількість меду – 47,8 тис. тонн. Таким чином, з 2011 року такі обсяги експорту цього продукту зросли майже у 7 разів.
Проте офіційно ріст кількості виробників в Україні не відбувався.
Починаючи з 2014 року статистика взагалі декларує спад виробництва меду. У 2016 році зафіксовано практично повне співпадіння між показниками експорту та внутрішнім виробництвом меду (96%). А фактичне споживання меду склало 60 грам у рік на одного українця, що свідчить про повне викривлення офіційної інформації.
Як пояснює національний консультант Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Анна Бурка, існує велика проблема у підрахунку кількості виробників, виробленого меду та джерел його походження.
За приблизними підрахунками Мінагрополітики, в Україні налічується близько 400 тис. пасічників, які утримують 4 млн вуликів. Близько 98% меду виробляють господарства населення і лише 2% – зареєстровані суб’єкти господарювання.
Фактично на сьогодні майже кожен сотий українець займається бджільництвом.
Водночас в українському класифікаторі видів економічної діяльності навіть відсутній код, за яким можна ідентифікувати суб’єкта господарювання як виробника меду.
Бджолярство віднесено до коду 01.49 "Розведення інших тварин", до якого входять кролі, домашні тварини, хутрові, молюски, страуси тощо.
Ускладнює ситуацію відсутність реєстру чи іншої форми обліку бджолярів місцевими органами державної влади, а також відповідальності за відсутність реєстрації пасіки. Сільські/селищні/міські ради часто навіть не знають про обов’язок здійснювати таку реєстрацію.
Як розповідає бджоляр Василь Яровий з Вінниччини, аби офіційно виробляти мед, необхідно пройти безліч інстанцій, отримати так званий "паспорт пасіки" та документи щодо районування бджіл.
Йдеться про численну кількість процедур, які часом навіть суперечать одна одній, а вартість послуг може сягати 18 тис грн за пасіку з 500 бджолосімей.
Тож працювати офіційно і легалізувати свій бізнес власники домогосподарств не поспішають.
Цей сумний факт визнають і у Мінагропроді. "Ми маємо лише 69 компаній-експортерів на 400 тисяч виробників.
Така ситуація пояснюється складною процедурою реєстрації пасік. Аби зареєструвати пасіку, потрібно пройти 17 етапів, що вимагає великих затрат часу та коштів", - повідомила заступник міністра аграрної політики та продовольства України Ольга Трофімцева.
Міністерство аграрної політики та продовольства спільно з Державною службою України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів уже працює над спрощенням цієї процедури.
Ще одним фактором, через який бджолярі не поспішають реєструватися, – є субсидії. Пільги на житлово-комунальні послуги часто важливіші для селян, ніж фінансові надходження від цього виду діяльності.
Фактор фальсифікату
Заважає розвитку медового бізнесу й загибель бджіл, яку цього року фіксували майже у всіх областях України.
Василь Яровий скаржиться, що минулого року втратив аж 500 бджолосімей через невідомі пестициди, якими були оброблені поля сусіда-фермера. Це призвело до тисячних збитків, а фермер своєї провини так і не визнав. "Цього року мор бджіл продовжується, зменшення бджіл помічаю і я, і мої колеги бджолярі", – бідкається пан Василь.
Бджолярі пров’язають цю патову ситуацію, передусім, із збільшенням обробок полів пестицидами невідомого походження, часто застарілими або й нелегальними.
Вони говорять, що фермери, аби зекономити, купують хімічні препарати у сумнівних продавців, ну а потім від цього страждають і бджоли, і люди.
Як розповідає директор Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю і сфері насінництва та розсадництва Андрій Челомбітко, збільшення обороту саме фальсифікату ЗЗР було спровоковано запровадженнями мораторію на перевірки суб’єктів господарювання, також тим, що реального контролю за обігом нелегальних препаратів ніхто на разі не здійснює, а доступ та реєстрація нових препаратів ускладнилась.
Тому аграрії просто вимушені користуватись застарілими, часто недієвими речовинами, переходити на дженерики, чи і просто купувати сумнівні за якістю і походженням перепрати.
Експорт не без проблем
Цього року ситуація з поставками меду за кордон виглядає не так сприятливо, як у минулі року.
"Початок "активного медового сезону", який традиційно припадає на серпень-вересень, демонструє істотне зниження експортних поставок українського меду на зовнішні ринки. За підсумками 9 місяців 2018 р. експорт скоротився на 40% в порівнянні з відповідним періодом минулого року і на 9% поступається аналогічному показнику 2016 р., склавши 27,8 тис. т або $57,4 млн", – зазначає експерт FAO Анна Бурка.
На думку гравців ринку, це може бути пов’язане із збільшенням світових урожаїв меду, і як наслідок – зменшенням попиту на українську продукцію.
Втім тенденція до збільшення зацікавленості великих гравців до медової галузі зберігається, так само росте і кількість експортерів меду.
Вони мають укладені експортні контракти і працюють у шатному режимі. Додаткова квота на безмитну поставку меду в країни ЄС, яка була відкрита з 1 жовтня в обсязі 2,5 тис. тонн була вибрана в першу декаду місяця.
Експортери пояснюють, що виробники меду відмовляються продавати мед в очікуванні кращої ціни. Як розповідає директор Української Асоціації експортерів та переробників меду UAHEP Вадим Паньковський, у липні-серпні 2018 року на світовій медовій арені сформувались великі перехідні залишки, що призвело до падіння попиту на вітчизняний мед.
Тож покупці української продукції почали пропонувати значно нижчу ціну на мед, аніж це було раніше.
Якщо на початку 2018 року експортна ціна була у районі 2 євро за кілограм, то у липні-серпні по 1,4 євро за кілограм. У результаті, і закупівельна ціна на внутрішньому ринку теж впала до 38-40 грн за кілограм (приблизно 1,16-1,22 євро).
Але пасічники продовжують стримувати продажі меду, апелюючи збільшенням витрат на виробництво і зменшенням медового збору.
Через таку сперечливу ситуацію і неузгодженість дій експортерів та пасічників виникла загроза, що Україну навіть виключать зі світового ринку меду, застерігає голова асоціації "Укрбджолопром" Валерій Домбровський.
"Я на боці тих, хто експортує мед. Але якщо не виконувати контракти, ми випадемо зі світових ринків, чого тільки й чекають країни-конкуренти", — переконаний Домбровський.
Втім, виробники меду переконані, що їм вдасться знайти консенсус і знижувати обсяги відвантажень на зовнішні ринки не доведеться.
Що стосується майбутнього медової галузі, то і бджолярі, і експерти переконані, що Україна неодмінно ствердить свої позиції серед провідних виробників цього солодкого продукту.
Щоправда, великою підмогою у цьому процесі було б спрощення процесу реєстрації пасічників та вирішення питання з ринком фальсифікованих пестицидів. Бо як то кажуть, мертві бджоли не гудуть, та й меду не дають.
Всі дані в таблицях і графіках Державної служби статистики України та Державної фіскальної служби України.
