відродження медоваріння питного меду, впровадження в серійне виробництво обладнання для пасічників, можна перелічувати дуже довго. Тому під час виставки «Бджільництво Слобожанщини» ми вирішили дізнатися більше про діяльність, життєвий шлях і роботу діда Василя. Розповідає kurkul.com

Kurkul.com: Розкажіть, звідки пішло прізвисько «ДіД Василь?»

Василь Соломка: Коли я працював у Міністерстві охорони здоров’я на посаді експерта медичних проектів, часто свої заключення підписував псевдонімом «ДіД», що розкриває моє життєве кредо та означає «Думай і Дій». З часом до псевдоніма додалося ім’я Василь, це як звернення до самого себе: «Думай і Дій, Василю».

Kurkul.com: Дуже цікаво, тобто за освітою Ви медик?

Василь Соломка: Я інженер-конструктор діагностичних медичних приладів, і вся моя інженерна кар’єра проходила на виробничому об’єднанні ім. С. П. Корольова, до складу якого входило три науково-дослідні інститути. Коли Радянський Союз розпався, мене, як кандидата наук із медичної техніки і головного конструктора медичного обладнання, запросили у Міністерство охорони здоров’я. Довгий час я поєднував роботу і пасіку, був пасічником вихідного дня. В 68 років з чотирма шунтами на серці я полишив роботу провідного спеціаліста галузі, і я занурився у виробництво меду з головою.

Kurkul.com: Розкажіть із чого починали і які у Вас масштаби виробництва зараз?

Василь Соломка: Розпочав пасічникувати, коли мені виповнилося 50 років. Знайомий бджоляр подарував мені вулика. Потім їх стало п’ять, тому мед виробляв лише для своєї родини та близьких. А потім трошки збільшив виробництво, зараз маю 30 вуликів, а колись було і 50. Як для бізнесу — це мало, можна сказати, що вистачає тільки на життя.

Kurkul.com: Ви є засновником, ідейним натхненником об’єднання пасічників «Бджолярський круг». Як виникла ідея створити таку організацію?

Василь Соломка: У 2003 році я вже десять років займався пасікою. І, як усі, брав участь у ярмарках і помітив, що пасічники прагнуть спілкування між собою, хочуть обмінюватися досвідом. На жаль, наші ярмарки — це лише продаж продукції бджільництва, препаратів й обладнання. Це, звісно, добре, але там не вистачає виставкового елементу, щоб показати технології і досвід. Тоді ж у мене виникла думка зібратися з пасічниками, обговорити справи «медові». Тут одразу виникло питання, коли його організовувати, і згадалась давня традиція святкування закінчення пасічницького сезону — «Бджолиної дев'ятини». З 2 по 9 жовтня з давніх-давен збиралися пасічники для святкування «Медових обжинок». І дійсно, сезон закінчився, меду і воску трошки продали, можна і відпочити. І от я вирішив на початку жовтня покликати хлопців до себе на пасіку. На той час вона вже була дослідницькою. Я був досить відомим автором статей журналу «Пасіка», на сторінках якого і запросив колег-бджолярів до себе. У ті дні погода була погана, дощило, і дружина моя боялась, що нікого не буде. Але зранку приїхала купа машин, мотоциклів — 200 людей зібралося. У клубі провели пленарне засідання й гучно відсвяткували бджолину девятину. І вже на першому зібранні я зрозумів, що бджільництво має могутній кадровий потенціал.

Kurkul.com: Зараз ви збираєтеся раз на рік?

Василь Соломка: Крім святкування обжинок, ми збираємося на виставки, презентуємо стенди з обладнанням, проводимо семінари, лекції, зібрання для обміну досвідом. Але я вже не займаюся безпосереднім керівництвом: на 15 засіданні кругу передав «булаву» керівництва пасічнику Володимиру Дмитруку. Але я й досі є головним редактором журналу «Рентабельна пасіка», який до 2018 року називався «Бджолярський круг. За рентабельну пасіку».

Kurkul.com: Тобто у цьому році ви вирішили перейменувати журнал?

Василь Соломка: Так, у новому виданні я роблю акцент акцент саме на рентабельність пасіки. Ми вирішили - просто і зрозуміло писати про шляхи підвищення рентабельності. пасічникування. Збірник виходить два рази у рік.

Kurkul.com: Чи підтримує держава виробників меду?

Василь Соломка: З 2011 року в Україні відсутня програма розвитку бджільництва. Ви скажете, що за останні п’ять років експорт українського меду виріс вдвічі й ми маємо непогані результати, навіщо та програма? Але ж завжди є «ложка дьогтю у бочці меду», і зараз поясню чому. У минулій державній програмі, яку приймали до 2011 року, була одна головна цифра — збільшити кількість бджолосімей з 3,5 до 5,5 млн. А навіщо те збільшення? Для того, щоб ціни впали, і ми б не знали куди той мед дівати, і віддавали задарма. Я вважаю, що державі потрібно стимулювати розвиток доданої вартості на мед. У свій час я запропонував займатися медоварінням. Поясню у чому вигода доданої вартості на прикладі: зараз картопля коштує 6 грн/кг, а 100 г чипсів з трьохсот грамів картоплі — 15 грн. А тепер ви скажете: «до чого тут бджільництво?» Пояснюю: якщо брати ціну за 200 г меду, то це буде 7 грн, з цієї кількості меду виходить півлітра Медівки, яка вартуватиме 70 грн. У збільшенні кількості меду виграють тільки експортери, а не виробники.

Kurkul.com: Хто має створювати тези для стратегії розвитку бджільництва? Є якийсь окремий орган?

Василь Соломка: Є Науково-національний центр — Інститут бджільництва України. Але вони там нічого не роблять, навіть не хочуть робити. Немає таких людей в інституті, які б змогли осилити створення програми розвитку бджільництва. Звісно, ми б могли допомогти, економічно обґрунтувати стратегію, направити її у Кабмін, Аграрний комітет, Академію аграрних наук і пресу, але потрібно це робити разом з Інститутом бджільництва.

Kurkul.com: Чи багато в Україні пасічників, що займаються виробництвом продукції бджільництва?

Василь Соломка: У мене є знайомий пасічник — Віктор Папп, він має 850 бджолосімей.
За його словами, за мед він отримує менше 40% прибутку, головний прибуток — виготовлення препаратів на основі меду. Є в мене знайомі, які займаються переробкою продуктів бджільництва мають лише 130 бджолосімей. У них на 2 сотках стояв гараж, де зробили ремонт і тепер вже навіть докуповують продукти бджільництва , бо свого не вистачає. Розміщені вони на краю м. Мукачеве, туди вже заїжджають туристичні автобуси, щоб купити продукцію. Тому потихеньку нарощуємо обсяги. Я у Теджоні (Півд. Корея) познайомився з пасічником із Бразилії. Він має 6 тис. бджолосімей і займається лише виробництвом прополісу, там він коштує $120/кг. Кілограм прополісу в Україні коштує тисячу гривень — здається дешево, але все одно розчин прополісу, настояний на спирту, коштує 50 грн за 100 мл.

Kurkul.com: З якими потужностями виробництва меду варто виходити на експорт?

Василь Соломка: Думаю що, якщо пасічник має 400 т меду, він вже може починати цікавитися експортом, тоді це може бути вигідно. Це середні дані, якщо логістика дозволяє. Тут же ще треба вирішити питання, в якому форматі це краще продавати. Якщо ми орієнтуємося на ринок український, наприклад, то потрібні стікери, тара і т.д. А закордон експортується мед у бочках. Але у виробників меду, які його експортують, специфічні обов’язки та довготривалі контракти на постійній основі, тому вижити там складно.

Kurkul.com: То Ви вважаєте, що вигоди від експорту мало?

Василь Соломка: Я не радію, що Україна експортує 60 тис. тонн меду — цей мед з’їдаємо не ми, не наші люди. Навіть якщо не говорити, який корисний мед для здоров’я людини. Внутрішній ринок більш стабільний, більш надійний, а наше бджільництво зорієнтовано на зовнішній ринок. І концепція розвитку бджільництва повинна бути налаштована не на збільшення. Збільшення прийде згодом. За рахунок збільшення врожайності через запилення бджолами тільки на соняшнику і ріпаку можна отримати більше 50 млрд грн. От порахуємо: якщо продати 70 тис.т меду, який добувають пасічники (а ми його основну масу продаємо на сьогодні по 44 35 грн/кг), то виручка ледь дотягне до 3,0 млрд грн. А через запилення, добавку врожайності за соняшник – до 5000 грн/га, за ріпак —до 6000грн/га. Тільки за ці дві культури можна отримати додатково більше 50 млрд грн.

Kurkul.com: Як ставляться фермери до такої перспективи?

Василь Соломка: Запилення ентомофільних культур (соняшник, ріпак, гречка, сади, ягідники, баштанні культури) відіграє важливу роль у формуванні зав'язі та, відповідно, отриманні врожаю. На сьогодні для пасічників Америки, мед — це вторинна похідна продукція, основна їх функція — запилення. За установку пасіки на посівах платять великі гроші. Я намагаюсь доносити цю інформацію фермерам, але вони поки що до цього ставляться дуже скептично. Деякі гонять нас із полів, травлять бджіл при обробці полів ядохімікатами, вимагають за установку пасіки віддавати меду.

Kurkul.com: Дякуємо за цікаву розмову!