за допомогою бджіл. Попри науково доведену користь від бджолозапилення, багато аграріїв досі не використовують цю можливість у технологічних картах вирощування культур.
Денис Терновський, власник промислової пасіки «Пасіка Діонісія», уже кілька років поспіль працює над тим, аби змінити цю ситуацію. Його команда щосезону перевозить тисячі бджолиних сімей по полях України, забезпечуючи запилення стратегічно важливих культур: ріпаку, персику, шавлії, коріандру, соняшнику, гречки та інших.
«Часто агрономи просто не знають, що грамотне розміщення вуликів у період цвітіння може суттєво збільшити врожайність — подекуди на 20–40%. Ми приїжджаємо в господарства, пояснюємо, як усе працює, і в більшості випадків ефект перевершує очікування», — розповідає Денис Терновський.
Контрольоване запилення — це не лише про мед. Це — агросервіс, який має чіткий економічний ефект для агропідприємств. Особливо це стосується ентомофільних культур, що запилюються комахами, зокрема гречки та соняшнику.
Проте в Україні ця практика ще не стала масовою, попри успішний світовий досвід. Зокрема, в США, Канаді та країнах ЄС фермери укладають контракти з пасічниками на запилення, вважаючи це важливою частиною технологічного процесу.
«Ми хочемо донести до аграріїв просту ідею: співпраця з пасічниками — це не романтика, а ефективний агроінструмент. І зараз час ним скористатися», — наголошує пасічник.
Промислова пасіка «Пасіка Діонісія» щороку працює в різних регіонах України, просуваючи ідею взаємовигідної співпраці між бджолярами та аграріями. І поки що, за словами її власника, результати свідчать про головне: там, де є запилення — там є врожай.
