У дикому вигляді досить часто зустрічається в сирих тінистих місцях, на лісових узліссях, на гарах, іноді на торфовищах, але може рости й на трохи сухуватих, навіть кам'янистих ґрунтах. Буйно квітучі зарослі іван-чаю часто зустрічаються на лісових вирубках, переважно на не чорноземі. На гарах рослина чудово росте від 3 до 15 років, поки її не витиснуть і не змінять інші рослини (дика малина, таволга). Із багаторічних рослин Іван-чай — найцінніший і найрясніший медонос серед дикої трав'янистої флори.
Іван-чай має соковите прямостояче стебло. Листя почергове, вузьколанцетне. Суцвіття — верхівкове, пухке, гроноподібне, завдовжки від 10 до 45 см. Квітки складаються з чотирьох пурпурно-рожевих, іноді блідо-рожевих вільних пелюстків. Нектар виділяється м'ясистим кільцем, яке оточує стовпчик, де він захищений від дощу, але одночасно легко доступний бджолам. Зовні нектарник захищений розширеними основами тичинок, а зверху кільцем волосків навколоплідника. Між основами тичинок бджола просовує хоботок для видобутку нектару. Квітки мають 8 тичинок й 1 маточку, відігнуту донизу. Зацвітає рослина на другий рік життя. Цвітіння починається в червні — на початку липня й кінчається в першій декаді вересня.
Нектар у рослини рясно виділяється з моменту відкривання віночка, особливо в період від розкриття більшості пилкових мішків до повного розгортання й спірального скручування 4 доль рильця. Найбільш нектароносними є перші квітки. Нектароносність скорочується з відцвітанням грон. Розпускання квіток відбувається з 7-ї до 17-ї год, досягаючи максимуму в першій половині дня. На інтенсивність розпускання впливають вологість ґрунту (40-50 %) і температура повітря (близько 24-28 °С): чим вища температура, тим більше квіток розпускається. Найбільше відвідування бджолами нектарника відзначається з 9 до 11 год і з 13 до 15 год. Цукропродуктивність однієї квітки іван-чаю складає, залежно від вологості ґрунту, від 4 до 12 мг, при відносній вологості повітря 80-95 % і температурі повітря 15-17 °С коливається в межах 1,5—2,8 мг. Концентрація цукру в нектарі в середньому складає 50 %, але в рослини, що росте на відкритих місцях, доступних вітрам, цей показник коливається від 13 до 66 % і більше.
Медозбір із Іван-чаю дуже нестійкий, іноді він буває досить низьким. Бджоли збирають нектар з лілово-червоних квіток. З 1 га посівів можна отримати до 300 кг меду в сприятливі роки, у несприятливі — від 9,5 до 20,5 кг. Крім того, бджоли беруть із рослини також пилок блідо-зеленувато-червоного кольору. Тривалість цвітіння Іван-чаю залежить від широти й довготи місцевості, на якій він росте, від висоти над рівнем моря й погодних умов, а також від рельєфу місцевості й строку поселення його на вирубці. У середньому цвіте він 60-70 днів, і період масового цвітіння на одній ділянці може розтягуватися на 5-15 днів.
Розводиться Іван-чай як насінням, так і вегетативним способом. Повзучі кореневища рослини дають багато пагонів. Пагони відокремлюють від материнської рослини й один від одного й розсаджують. Оскільки Іван-чай воліє рости на вологих ґрунтах, то необхідно підібрати для нього не занадто сухі ділянки. Використовувати насіння рослини найкраще для її прискореного розмноження. Висаджують його навесні в ящик. Ґрунт для розсади складають із річкового піску, перегною й ретельно здрібненого торфу (усього по 1 частині). Насіння ледь притискають до ґрунту або трохи присипають перегноєм, шаром не більше 0,5 см. При температурі повітря 25-27 °С насіння починає проростати на 2-3-ю добу, при 15-20 °С — на 7-10-у. Сходи з'являються на кілька днів пізніше. Поливають розсаду дуже обережно, але рясно. Із появою кількох листочків рослину пересаджують у просторішу ємність. Висаджують у відкритий ґрунт Іван-чай у сиру, похмуру погоду.
Мед прозорий, зеленуватого відтінку, при кристалізації набуває вигляду сніжних крупинок, іноді може нагадувати сало. При нагріванні стає жовтим. Дуже приємний на смак і має ніжний аромат.
P.S. Фото пилкового зерна без дозволу взято із сторінки Леонори Адамчук в Facebook.
