На бідних ґрунтах вона дає низькі врожаї, погано зимує. Добрий пізньолітній медонос. Висота рослини 30-100 см. Стебло прямостояче, гіллясте, чотиригранне, густо скрите листям, голе або з рідкими короткими волосками. Листя короткочерешкове, довгасто-яйцеподібні, загострене, із серцеподібною основою й гостропильчастим краєм, темно-зелене зверху і ясно-зелене знизу, іноді паростки й жилки листя мають фіолетове забарвлення. Квітки дрібні, зібрані на верхівках пагонів у напівколотівки, що складають на кінці стебла ціле гроно або колосся. Віночок рожевуватий або блідо-фіолетовий. Одна квітка виділяє 0,153—0,170 мг цукру в нектарі. Добре виділяє нектар при високій температурі (27—30 °С). Цвітіння триває з кінця червня й до вересня. Суцвіття містять ефірні олії. При розтиранні рослина видає сильний ароматний запах. Медопродуктивність м'яти паерцевої складає понад 200 кг. з 1 га. Мед дає бурштинового кольору. У чистому вигляді одержати його не вдається, найчастіше він знаходиться у вигляді домішок в медах інших рослин, надаючи їм специфічного аромату.
Біла м'ята, названа так через ясно-зелене бадилля й блідий за забарвленням віночок, уважається найкращим сортом. Біла м'ята не характеризується морозовитривалістю і посухостійкістю. Цей сорт вирізняється раннім цвітінням і ніжним ароматом.
Чорна м'ята культивується в суворіших кліматичних умовах. Вона має темно-зелене листя й фіолетові пагони. Аромат її набагато слабкіший.
До числа добрих медоносів відносять м'яту кучерявеньку, але вона культивується рідше за м'яту перцеву.
Для бджільництва важливу роль відіграють також інші види м'ти: польова, довголиста й інші, які ростуть на луках, на берегах рік, озер, струмків, канав, у вологих лісах.
М'ята розводиться тільки вегетативно, шляхом висаджування відрізків кореневищ, батогів, стебел у ґрунт. Під м'яту відводять ділянки, чисті від бур'янів, з неважким родючим ґрунтом. Висаджування проводять у вологий ґрунт напровесні. Відрізки кореневищ розкладають у підготовлені борозенки. Відстань між борозенками 40-50 см, у ряді 10-20 см. Борозенки засипають землею. Насіння м'ти не зашпаровують у землю, а тільки злегка придавлюють до неї. У посушливі роки рослину поливають. На її розвиток впливають підгодування добривами, але надлишок азоту в них знижує врожай. На одному місці м'ята росте до 5-6 років.
