Квітки гірчиці живуть тільки один день. При високій вологості й теплій погоді у квітках функціонують чотири нектарники, при сухій — тільки два, але кількість квіток, що розпускаються на рослині, значно збільшується. Нектар починає виділятися до 6 год ранку. З 9 до 11 год спостерігається найбільший вміст у ньому цукру й активна відвідуваність квіток бджолами. Нектаропродуктивність гірчиці залежить не тільки від агротехнічних і метеорологічних умов, але також і сортових та видових особливостей.

 Гірчиця біла — однолітня рослина із родини хрестоцвітих. Вважається одним з основних медоносів. Більш медоносною вона є на суглинках із достатнім вмістом перегною й вапна. Стебло гіллясте, пряме, досягає 80 см. заввишки. Вся рослина вкрита твердими волосками. Листя черешкове, пір'ясто-розсічене. Стебло закінчується квітконосом із великими жовтими квітками. Насіння велике, кулясте, блідо-жовте. Нектарники розташовані хрестоподібно. Одна пара розташована в пазухах нижніх чашолистків. Інша пара (ширша) — у пазухах нижніх тичинок. Цвіте рослина в червні — липні протягом 20-25 днів. Квітки яскраві й ароматні, чим і приваблюють бджіл. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов кількість цукру в нектарі однієї квітки коливається від 0,3 до 0,45 мг. Нектаропродуктивність гірчиці залежить від строків посіву й коливається від 30 до 150 кг. Бджоли також збирають із цієї культури лимонно-жовтий пилок.

 Найкраще висівати гірчицю білу разом із горохом. Посів проводять у травні. Період вегетації досить тривалий — 80-85 днів. Зацвітає через 40 днів після посіву. Гірчиця біла невимоглива до ґрунту. Посів ведеться широкорядним способом із міжряддями 45 см. Можна сіяти також суцільним рядовим способом. Глибина закладення насіння у ґрунт 3-6 см. Обов'язкове внесення мінеральних добрив — гірчиця збільшить нектаровиділення й урожай. Висівають її після просапних культур, зернових злаків, бобових і багаторічних трав.

 Мед з гірчиці білої янтарного кольору, має слабкий квітковий запах, невисокі смакові якості, швидко кристалізується (кристалізація крупнозерниста). Його не рекомендується залишати для зимівлі бджіл. 

 Гірчиця сиза або сарептська, за нектаропродуктивністю поступається білій майже вдвічі. Неймовірно стійка до посухи. Стебло сіруватого кольору. Листя черешкове. Жовті квітки зібрані в грона.

 Гірчиця чорна в дикому вигляді росте на південному заході України: на пустирях, у городах і садах, на берегах водойм. Вирізняється добрими медоносними властивостями: перевершує за нектаропродуктивністю перераховані вище види гірчиці.

 Гірчиця польова — дуже продуктивний медонос і може бути рекомендована для раннього висіву на припасічних ділянках. Насіння гірчиці польової дрібне, округле, від коричневого до чорного кольору. У насінні міститься до 30 % олії. Макуху не рекомендується згодовувати худобі, тому що вона викликає гостре запалення органів травлення й значно погіршує смакові якості молока.