Збудник хвороби — сумчастий гриб. Його спори вирізняються великою живучістю, вони можуть зберігатися в гніздах десятки років. Спори стійкі до впливу сірчистого ангідриду й парів формаліну.

Шляхи поширення хвороби. Зараження бджіл відбувається після значних похолодань при вологій погоді. Частіше занедужує трутневий розплід, розташований унизу або на крайніх стільниках. Пізніше уражаються також личинки робочих бджіл.

Джерелом хвороби є хворі й загиблі личинки, мед і перга, де збудник зберігається протягом тривалого часу. Її переносниками є дорослі бджоли, які несприйнятливі до збудника хвороби, — бджоли-злодійки, блукаючі бджоли, а також паразити бджіл. Хвороба може поширюватися при недотриманні пасічником під час робіт необхідних санітарно-профілактичних заходів.

Перебіг хвороби. Захворювання сімей спостерігається при вологій погоді з квітня по жовтень, коли в гніздах є розплід. Пік розвитку -— червень, липень і серпень. Крім тривалої вологості погоди, розвитку хвороби сприяє наявність на пасіці слабких сімей і трутневого розплоду, погане утеплення бджолиних гнізд.

Захворювання зустрічається в прихованій і явній формі. При прихованій формі збудник хвороби проникає в кишечник личинок із кормом і не викликає їхньої загибелі. При явній формі не спостерігається великої загибелі трутневого й бджолиного розплоду. Досить часто хвороба зустрічається у вигляді вторинної інфекції при європейському гнильці, мішочницькому або застудженому розплоді.

Симптоми хвороби. На кришечках над загиблими личинками виступає слабкий наліт білої цвілі. Трупи личинок висохлі, білі, з головного кінця покриті тонким шаром схожого на повсть міцелію білого кольору.

Діагноз хвороби. Ураження трутневого та бджолиного розплоду легко визначити за білим кольором затверділих личинок. При ураженні тільки бджолиних личинок або при змішаній інфекції користуються лабораторними дослідженнями.

Профілактика. На пасіках утримують тільки сильні сім'ї, добре утеплюють їхні гнізда й забезпечують достатньою кількістю корму.

Заходи боротьби й лікування. Хвороба не має широкого поширення. Найчастіше занедужують окремі сім'ї. Виникла хвороба часто припиняється сама собою.

При виявленні ураженого розплоду його й усі зайві стільники видаляють із хворої сім'ї. Бджолині гнізда добре утеплюють, а бджолам згодовують цукровий сироп. Лікувальні препарати позитивного ефекту не дають.