Димар використовується пасічниками для втихомирення агресивних бджіл. При використанні диму між бджолами порушується коммунікація, бджоли не передають інформації. Якщо збуджується одна бджола то виділяється феромон тревоги,шз за диму інші бджоли не відчувають його. Це дає змогу пасічнику спокійно працювати біля вулика.

 У середину внутрішнього корпуса кладуть димотвірний матеріал (деревний гриб, гниляки тощо); основа внутрішнього корпуса з дном корпуса не стикається. У нижній частині корпуса зроблений отвір, через який повітря з міхів проникає в корпус, де утворюється дим при згорянні гниляків. Міх являє собою дві дощечки, з'єднані шкірою й іншим повітронепроникним матеріалом. Між дощечками вбудовують пружину. Щоб під час користування димарем у гніздо або на бджіл не потрапили іскри, у кришці є ґрати з невеликими круглими отворами. Повітря з міхів вдувається через отвори в нижню частину корпуса, через ґратчасте дно внутрішньої склянки піднімається нагору й, нагнітаючи дим, виходить через кришку з воронкоподібним отвором.

 Висота димаря — 225 мм, ширина — 120 мм, діаметр корпуса — 100 мм, вага — 750 г.

 При роботі з димарем слід остерігатися доторкання до нього, щоб уникнути опіків. При запаленому димарі відкривати й закривати кришку потрібно тільки за спеціально вмонтований у неї гачок. Не слід використовувати надмірно сухі гниляки, тому що вони дають дуже гарячий дим, також не слід брати як горючий матеріал ганчірки, які дають їдкий дим, що озлобляє бджіл. Періодично слід очищати ґрати кришки від нагару, що утворюється на ній, для кращого проходження диму.